Лицензионная АВК-5 ред. 3.3.2. от производителя (7200 грн. с НДС на 2 П.К.)
.
Бесплатно установка, обучение, обновление, консультации, обслуживание.
Нові надходження ДБН та ДСТУза 2017 рік


Дивіденди: правова природа та порядок виплати<br>Статті від 30.03.2018

Дивіденди: правова природа та порядок виплати

Засновуючи підприємство або входячи в нього як учасник (акціонер), особа (юридична чи фізична) майже завжди розраховує на отримання прибутку. І тоді мова заходить про дивіденди.
У цьому матеріалі ми розповімо про правову природу дивідендів і нюанси їх виплати


Що таке дивіденди?

В українському законодавстві є декілька визначень терміна "дивіденди". Так, у ст. 116 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), ст.ст. 88, 167 Господарського кодексу України та ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 1576-XII (далі – Закон № 1576) ідеться про дивіденди як частину прибутку, одержувану учасником від діяльності господарського товариства. Згідно зі ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 р. № 514-VI (далі – Закон № 514), дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. Щодо сфери оподаткування, визначення поняття "дивіденди"наведено в пп. 14.1.49 ПКУ.

Зазвичай базою для розрахунку й виплати дивідендів є чистий прибуток підприємства як частина балансового прибутку підприємства, що лишається в його розпорядженні після сплати податків, зборів й інших обов'язкових платежів.

Дивіденди можуть бути виплачені як за рахунок чистого прибутку, отриманого за результатами звітного року, так і за рахунок нерозподіленого прибутку минулих років. Крім того, в акціонерних товариствах за відсутності чи недостатності чистого та/або нерозподіленого прибутку дивіденди за привілейованими акціями виплачуються за рахунок резервного капіталу акціонерного товариства або спеціального фонду (ч. 5 ст. 14 Закону № 514). Порядок формування та використання спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями затверджено рішенням НКЦПФР від 29.09.2011 р. № 1376.

Декілька слів варто сказати й про форму виплати дивідендів. Статтею 30 Закону № 514 чітко передбачено, що в акціонерних товариствах дивіденди повинні виплачуватися лише в грошовій формі.

Подібне обмеження передбачено й для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю. Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018 р. № 2275-VIII (далі – Закон № 2275) установлено: виплату дивідендів можна здійснити грошовими коштами, якщо інше не встановлено одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких узяли участь усі учасники товариства.

Зауважимо: це положення Закону № 2275 набирає чинності 17.06.2018.


Для решти видів госптовариств схожих обмежень немає. Щоправда, завважте: нині діють установлені пп. 19 п. 6 постанови Правління НБУ від 13.12.2016 р. № 410 обмеження на операції з купівлі, перерахування іноземної валюти з метою повернення за кордон іноземному інвестору дивідендів.

Порядок виплати дивідендів

Порядок виплати дивідендів установлюється як законодавством, так і установчими документами та іншими локальними актами підприємства.

Скажімо, особливості виплати дивідендів підприємствами, у яких є корпоративні права держави, прописані у ст. 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 р. № 185-V (далі – Закон № 185), а також у постановах Кабміну, що видаються щороку.

Процедура виплати дивідендів для акціонерних товариств установлена ст. 30 Закону № 514, а більш деталізована – у Порядку виплати акціонерним товариством дивідендів, затвердженому рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 12.04.2016 р. № 391.

Однак у будь-якому разі положення щодо порядку виплати дивідендів мають бути прописані в установчих документах підприємства. На це також акцентовано увагу в листі Мін'юсту від 10.06.2011 р. № 379-0–2-11-8.1.

Власне, рішення про виплату дивідендів та їх розмір приймається вищим органом управління підприємством.

На замітку

Рішення про виплату дивідендів акціонерам не може бути прийнято у судовому порядку. На цьому наголошено й у п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 р. № 4 (далі – Постанова № 4). Адже зокрема згідно з п. "д" ч. 5 та ч. 6 ст. 41, ст. 59 Закону № 1576, п.п. 11, 12 ч. 2 ст. 33 Закону № 514 затвердження річних результатів діяльності юридичної особи, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) належить до виключної компетенції загальних зборів.

Суд має право прийняти рішення про стягнення дивідендів лише за наявності рішення загальних зборів юридичної особи про спрямування прибутку на виплату дивідендів, на підставі якого визначаються розмір належних позивачу-учаснику (акціонеру, члену) дивідендів, строки та порядок їх виплати.


Для підприємств, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, рішення про виплату дивідендів має бути прийнято не пізніше 1 травня наступного року (ст. 11 Закону № 185).

Водночас зауважте: як роз'яснив Фонд державного майна України в листі від 14.07.2016 р. № 10-51-13533, госптовариства, котрі до 1 травня року, що настає за звітним, не прийняли рішення про виплату дивідендів, здійснюючи обчислення частини чистого прибутку, яка має бути сплачена до держбюджету, повинні брати для бази розрахунку загальний розмір чистого прибутку товариства, отриманого у звітному році.

В акціонерних товариствах дивіденди за привілейованими акціями виплачуються раз на рік, зважаючи на абз. 2 ч. 2 ст. 30 Закону № 514.

Періодичність виплати дивідендів за простими акціями, а також дивідендів учасникам решти господарських товариств законодавством не визначена. Це означає, що статутом, наприклад, товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю може бути передбачена щоквартальна або навіть щомісячна виплата дивідендів (хоча доцільність такої частої виплати дивідендів викликає сумніви).

Наразі зупинімося на розмірі дивідендів. В акціонерних товариствах за простими акціями він установлюється загальними зборами акціонерів. Для власників привілейованих акцій розмір дивідендів усіх класів завжди фіксований і прописується у статуті акціонерного товариства (ч. 3 ст. 30 Закону № 514). В інших господарських товариствах розмір дивідендів установлюється зазвичай за рішенням вищого органу управління.

На практиці нерідко постає таке запитання: чи може претендувати на дивіденди акціонер, який продав свої акції, або учасник, що вийшов із господарського товариства до виплати дивідендів?

Стосовно ТОВ – згідно зі ст. 10 Закону № 1576 право на отримання дивідендів має особа, яка є учасником господарського товариства (крім акціонерного) на момент початку їх виплати.

Звертаємо увагу: із 17 червня 2018 року Закон № 1576 припиняє регулювати діяльність ТОВ і ТДВ.


Щодо акціонерних товариств усе інакше. Відповідно до ст. 30 Закону № 514, в акціонерному товаристві складається перелік осіб, які мають право отримувати дивіденди за простими та привілейованими акціями. І якщо акціонер, який включений до такого переліку, продав свої акції до початку виплати дивідендів, але вже після складання цього переліку за ним усе одно зберігається право на їх отримання.

Строки виплати дивідендів і відповідальність за їх невиплату

Зважаючи на ч. 2 ст. 30 Закону № 514, дивіденди за простими акціями повинні бути виплачені протягом 6-ти місяців із дня прийняття зборами акціонерів відповідного рішення. За привілейованими акціями дивіденди мають бути виплачені не пізніше 6-ти місяців після закінчення звітного року.

Господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплачують до Державного бюджету України дивіденди в строк не пізніше 1 липня року, що настає за звітним (ч. 5 ст. 11 Закону № 185).

Для решти господарських товариств не передбачено чітких строків для виплати дивідендів. Тобто вони можуть бути встановлені як установчими документами, так і рішенням вищого органу управління.

Оскільки зобов'язання з виплати дивідендів належать до грошових, за його порушення для підприємства настають наслідки, передбачені ст. 625 ЦКУ (сплата боргу з урахуванням інфляції та 3% річних) (див. п. 3.4 Постанови № 4).

Якщо мовиться про господарське товариство, у якому є корпоративні права держави, за несвоєчасну сплату дивідендів, що припадає на частку держави, стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, починаючи з наступного дня після настання строку платежу та по день сплати включно. У цьому випадку пеня нараховується згідно з Порядком нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого перебуває в статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженим наказом Мінекономрозвитку від 02.07.2013 р. № 725. Так, рішення про нарахування пені оформлюється наказом, який підписує Міністр економічного розвитку і торгівлі України чи його перший заступник, заступники. У наказі зазначаються, зокрема, сума пені, її розрахунок і строки сплати.

Окрім того, якщо в установлені строки дивіденди не були виплачені акціонерним товариством, його посадові особи можуть бути притягнені до адмінвідповідальності на підставі ст. 1635 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Для стягнення заборгованості по дивідендах установлено стандартний строк позовної давності тривалістю в 3 роки. Водночас варто брати до уваги таке: оскільки спір про стягнення дивідендів належить до корпоративних, він підлягає розгляду в господарському суді за місцезнаходження юридичної особи (ст. 30 Господарського процесуального кодексу України). Своєю чергою, не має значення, хто є акціонером (учасником) господарського товариства – фізична чи юридична особа.

Чи можна не виплачувати дивіденди

У разі якщо за підсумками року підприємство не отримало прибутку, то про виплату дивідендів не мовиться (за винятком держателів привілейованих акцій). Крім того, для акціонерних товариств певні обмеження з виплати дивідендів установлені ст. 31 Закону № 514. Щоправда, із 17 червня для ТОВ і ТДВ запрацюють окремі обмеження.

Так, товариство не матиме права приймати рішення про виплату дивідендів або виплачувати дивіденди, якщо:

1) товариство не здійснило розрахунків з учасниками товариства у зв'язку з припиненням їх участі в товаристві або з правонаступниками учасників товариства;

2) майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов'язаннями, строк виконання яких настав, або буде недостатньо внаслідок прийняття рішення про виплату дивідендів або здійснення виплати.

Товариство не має права виплачувати дивіденди учаснику, який повністю або частково не вніс свій вклад.

Щодо інших господарських товариств, обмеження у частині виплати дивідендів можуть бути передбачені установчими документами, локальними актами чи рішенням вищого органу управління.
 
 

 

Редакція газети «Інтерактивна бухгалтерія 


 

Газета "Інтерактивна бухгалтерія", березень 2018 р., № 58/2018  (www.interbuh.com.ua)
Дата підготовки 26.03.2018